про гарних людей розповім про чудового та дивного товариша.
Вийшла я сьогодні з двома хлопцями ввечері прогулятись. Вдалий час ми обрали, так - слизько, як на ковзанці.
Зробили коло по кварталу, зайшли до магазину купити додому фруктів. Й тут зустріли типову групу п'яних та гамівних хлопців, які мешкають у тому ж парадному, що й хлопець знайомий. Вони почали чіплятись ще у магазині, та їх, мабуть, стримувала присутність охорони.
Вийшла та компанія раніше за нас, повідомивши, що чекають нас на вулиці.
У хлопця задзвонив телефон й він каже: "Слухай, я зараз зайнятий, тут неприємна ситуація може бути, я передзвоню, добре? Ні, ти не допоможеш на такій відстані, жартуєш? Я тобі потім все розповім."
Тож ми виходимо й до нас прямує найнахабніший з тієї компанії. Нагадую, сьогодні дуже слизько, суміш із солі та піску не по всіх тротуарах розсипана. Той задира перед товаришем гарненько так розлігся, послизнувшись у своєму взутті. Товариш допоміг йому підвестись, далі уся розмова була на відстані від мене та другого товарища, щоб не провокувати компанію, що бовваніла на зупинці перед магазином.
Кінець розмови був зі сторони товариша: "Вітаю ще раз із Новим Роком, та мені час йти, мене чекають, поговоримо пізніше".
Загалом, ситуація завершилась добре.
Як потім товариш мені пояснив - ця компанія поведінкою своєю є типічними гієнами, які нападають скопом, якщо їх проігнорувати. Тож 5 хвилин розмови з відморозком зберегли нам спокійний вихід з парадного наступного разу.
Передзвонив товаришу й каже: "Все гаразд, завтра чекаємо тебе у гості".
Пригостились гарним какао біля невеликого бару - це в них новорічна акція для приваблення відвідувачів. Гарне какао, п'яні відвідувачі. Сміялась з товариша, що взяв два паперові стакани з какао та йшов по слизькому тротуару та сходинках. Справжній краб.
Тож про чудового товариша.
Є в мене знайомий - високий, русявий, та міцний хлопець з довгим волоссям, що захоплюється реконструкцією. Він дещо розсіяний та неуважний, але коли ситуація стосується чогось важливого для нього - то він точний, як годинник.
Що він робив для товариша, коли в нього мати потрапила до лікарні - в мене не вистачить слів це описати. Товариш дзвонить й каже: "Ти можеш підійти та допомогти з тим-то та тим-то?" Все, хлопець за 5 хвилин у лікарні й робить усе, абсолютно усе, що у його силах. А ще потім питає: "То мені завтра теж прийти? Мені зовсім не важко".
А от дочекатись його, щоб просто піти гуляти - можна спокійно розраховувати на 2 години вільного власного часу. Він у такому випадку обов'язково запізниться.
Тож цей хлопець й питався, що трапилось, й чи не потрібна його допомога. Від нього можна було чекати появи у найважчий час, так.
Й на завтра заплановано з ним гру.