Й поглинуло все хвилею жовтого.
Теплого, яскравого, прозорого.
Вранішнього, такого ще невпевненого та несміливого.
Чи гаряче-вечірнього, який здатен розтопити втому після минулого дня.
Й трамвайні колії перетворюються на шлях до іншого світу.