Nazusiko
Два янголи, на одне обличчя
Практична інформація:
Вода на смак солона - майте це на увазі. Приблизно як Поляна квасова. Відносно близький водоносний шар, як то кажуть.
Колись на місці міста було море - теж залишило свій відбиток.
Й очисна станція все ще оброблює воду хлором - теж смаку не додає.
До моря можна поїхати або до Кирилівки - найпопулярніший напрямок. 40 хвилин від центрального ринку, автовокзал №2.
Звідти ж можна за годину-півтори поїхати до Степанівки - менше людей все ж.
По вартості - від 50 до 100 грн в одну сторону для Кирилівки - залежить від жадібності водія. Автобуси ходять майже щогодини.
30-35 грн - до Степанівки. Автобус ходить 3 рази на день. Можна ще спробувати рейсовим поїхати, чи спіймати таксиста та домовитись.

Мало.
Це все, що я можу сказати.
Я зрозуміла, що зможу адаптуватись за потреби до різних обставин та умов життя.
Але ніде я не буду відчувати себе комфортно, як тут.
Я розумію людей, які їдуть - їм тисне у плечах неможливість змінити умови для свого комфорту.
Який в них склався у думках.
Я не поділяю поглядів, що краще там, де нас нема - краще там, де ти змінюєшся та змінюєш оточення.
Я розумію тих, хто залишається все життя на одному місці - так зберігається відчуття стабільності.
Я не погоджуюсь із виразом "Де народився, там й згодився".
Не варто втрачати можливість отримати новий досвід та нові враження.
І все ж - я люблю Мелітополь.
З його розбитими тротуарами. Кияни, чесне слово, тротуари тут у порівнянні із мелітопольськими - просто скатертиночка новенька. =)
З його відсутнім вуличним освітленням. Навіть центральні вулиці можуть тижнями бути із розбитими плафонами та покраденими лампочками.
З його холоднючими літніми ночами та палючими днями.
Вітри, вітри й пил. Пил й вітри. Й тополя з пухом навесні.
Й неймовірні, смачнющі абрикоси, що як мохнаті сонечка, дині та смородина, що наче з гранату з казок Бажова.
Полуниця, яка пахне за 5 метрів.
Тож тримайте 2 світлини - більше не встигли засняти - зайняті були =)



@темы: сьогодення, Мелітополь